Стаття
Історія української філантропії — це приклади людей, які ставили перед собою завдання покращувати життя інших та зберігати українське. Вони підтримували освіту, культуру, науку, соціальні ініціативи й створювали середовище, у якому розвивалась країна.
Філантропія — це не лише про гроші. Це про готовність ділитися: знаннями, часом, підтримкою.
- Федорович Володислав
Активний меценат і культурний діяч, Федорович опікувався товариством «Просвіта», фінансував археологічні розкопки у Галичі та археологічну виставку у Львові. Захоплювався народним мистецтвом – колекціонував перлини традиційної культури та ініціював створення школи виробництва килимів у рідному селі Вікно, де також зібрав унікальні зразки народної творчості. Видав спогади про свої мандрівки Європою під назвою Studya artystyczne, literaskie i spolecznie, а також опублікував праці свого батька. Зібрав багатий документальний матеріал для великої історичної праці про події 1809 року, перший том якої видав французькою мовою.
- Андрей Шептицький
Митрополит Андрей Шептицький був визначним благодійником і меценатом. Він підтримував соціальні ініціативи: відкрив сиротинець, заснував кедровий заповідник, допоміг вдові Климентині Авдикович започаткувати цукерковий бізнес. Фінансував товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та ініціював допомогу вдовам священників. З його ініціативи створено Український національний музей, зібрано унікальну колекцію ікон. Він сприяв розвитку нафтової галузі, створенню банку «Дністер» і фінансував освіту дітей, священників та селян.
- Володимир Дідушицький
Відомий колекціонер і натураліст, Дідушицький присвятив життя збиранню рідкісних зоологічних, ботанічних і мінералогічних експонатів. У 1857 році перевіз свої багаті колекції до Львова, а в 1880-му подарував їх місту разом із збудованим музеєм. Музей графа Дідушицького швидко став відомим у Східній Європі завдяки унікальним зборам природних багатств, фольклору й археологічних знахідок, зокрема – золотих прикрас VIII–VII століть до нашої ери. На жаль, у 1940 році ця золота колекція була вивезена до Москви, де безслідно зникла.
- Софія Фальц-Фейн
Співзасновниця заповідника Асканія-Нова та морського порту Хорли, Софія була однією з найвпливовіших жінок свого часу. Перетворила родинний бізнес імперії Фальц-Фейнів на зразок економічного процвітання. Саме під її керівництвом «королі вівчарства» досягли свого «золотого часу»: було засновано консервний, кондитерський, винний і кінний заводи, розвинено пароплавство та модернізовано порт Хорли, який не замерзає навіть узимку. Її управління вирізнялося новаторством та глибоким соціальним змістом – вона впроваджувала прогресивні технології і піклувалася про добробут працівників. У Хорлах навіть була бальна кімната і власний духовий оркестр. У місті проводилися бали, був кінотеатр і робилося все, щоб порт процвітав. Навколо адміністративних приміщень порту буяли сади з фруктовими деревами, сквери та величезні алеї троянд. Власним коштом Софія заснувала тут навіть училище та невелику гімназію.
Всі ці особистості – яскравий приклад наявності гену філантропії в українців. Розвивайте цю культуру і памʼятайте – філантропія – не тільки про фінансові внески, а й про це добровільне вкладення ресурсу у спільне благо: час, кошти, ідеї тощо для спільного добробуту і довгострокових змін.
