Стаття
Українські локальні організації є на 15,5% економічно ефективніші, ніж міжнародні НУО – дослідження
Ці дані показує дослідження «Перекладаючи відповідальність: Економіка локалізації допомоги в Україні» від The Share Trust та Refugees International можна знайти за посиланням: https://www.refugeesinternational.org/reports-brie…
Ми долучились до створення дослідження через консультації із Refugees International. Це дослідження показує фінансовий аспект стану локалізації в країні. Для нас це важлива інформація для адвокації, адже не знаючи точних цифр ми не можемо рухатися до бажаних 25%.
Більше деталей чому 25% читайте за посиланням https://philanthropy.com.ua/program/view/give-the-…
Економічна ефективність чи дешевша робоча сила?
Для дослідження Український гуманітарний фонд ООН на 2023 рік надав свої фактичні бюджети, бюджети міжнародних та українських організацій. 20% своїх ресурсів УГФ напряму спрямовує місцевим НУО, що робить позначку 25% цілком реалістичним прагненням. З іншого боку, можливість порівняти структури бюджетів агенцій ООН стало можливою виключно завдяки кооперації УГФ, а не безпосередньо агенцій. Таким чином, ми ще раз бачимо проблему із прозорісттю, яка заважає ефективно вимірювати прогрес.
Дослідження доводить, що якби більше коштів на персонал і накладні витрати було передано місцевим організаціями, вони б могли б працювати на 15,5% ефективніше за ООН чи МНУО. Це повʼязано із тим, локальні організації більш ефективно використовують гроші, мають нижчий рівень заробітної плати для персоналу та адміністративних витрат, що закладені у бюджет. Найбільша різниця у ефективності витрат між агенціями ООН та українськими локальними організаціями. Останні витрачають кошти на 72% ефективно, ніж ООН, а в порівнянні з міжнародними організаціями – на 47%.
Як зазначила Дарʼя Рибальченко під час презентації дослідження:
“Я не здивована цими даними як і багато хто із працюючих у громадському секторі. Я не знала точних цифр чи відсотків, але загалом всі знають, що ситуація виглядає приблизно так.”
Наразі агенції ООН використовують цю економічну ефективність скоріше як дешеву робочу силу, наймаючи локальні організації для роздачі гуманітарної допомоги під своїм брендом. Це зменшує витрати на проєкті і дає можливість їм називатися “локалізованими”, при цьому не намагаючись покрити адміністративні витрати своїх локальних партнерів. На нашу думку, це не локалізація, а субконтрактинг. Локальні НУО не мають права голосу у формування цих програм.
Розрив у заробітних платах
В звіті засвідчено, що витрати на міжнародний персонал як в ООН, так і в МНУО значно перевищують витрати на місцевий персонал. Загальні витрати на міжнародний персонал, що включають не тільки зарплати, а й усі кошти необхідні для залучення людей, в ООН в 2 рази перевищують витрати на міжнародний персонал МНУО, у п’ять разів – витрати на національний персонал в ООН і в 17 разів – витрати на національний персонал у представництвах місцевих НУО у всіх випадках порівнюються аналогічні посадові обов’язки на вищих посадах. У дослідженні порівнюються зарплати на менеджерських посадах.
ООН агенція може запропонувати українському спеціалісту на менеджерській посаді 3,000 дол. на місяць, міжнародна НУО — 2,777 дол. на місяць.
Якщо локально організація є субгрантерами для ООН агенції, то український спеціаліст вже буде отримувати 1,857 дол. на місяць., і якщо грант видає МНУО — 1,567 дол. на місяць. Якщо локальна організація отримала грант від національної організації, то зарплата падає майже вдвічі і стає 879 дол. на місяць.
Ці показники ще раз доводять неефективність стратегії агенцій ООН та МНУО відривати повноцінні офіси та заповнювати їх міжнародним персоналом. По-перше це руйнує ринок праці в всередині країни, українські організації не можуть конкурувати із рівнем зарплат та відповідно не отримують доступу до кваліфікованих спеціалістів. Найбільш неетичним проявом цієї тенденції є “хантинг” спеціалістів із боку міжнародних організацій. Коли людям, що вже займають певні посади в українських організаціях пропонують вищу заробітну плату із пропозицією перейти до міжнародної організації.
“Скільки організацій пропрацювало на сході (починаючи з 2014 року, – ред.) Після яких нічого не залишилось? Майже всі. І це велика проблема. Місцеві організації слугують для міжнародних як волонтерські сили і як кадровий потенціал з якого вони забирають людей”, – Станіслав Чорногор, представник Фонду розвитку громад
По-друге, міжнародний персонал на ключових позиціях тільки підсилює проблеми з комунікацією, створюється мовний барʼєр та втрачається розуміння контексту у прийнятті ключових рішень.
Варто зазначити, що у дослідженні не враховують зарплати для персоналу із нижчою за менеджера кваліфікацією (водії, вантажники, охоронники складів). Саме ці витрати зазвичай беруть на себе локальні організації та їх рейтинг скоріш за все є ще нижчим.
Рекомендації донорам
Наприкінці дослідження автори дають кілька рекомендацій для донорів, що можуть покращити ситуацію.
В першу чергу пропонується збільшити фінансування локальних організацій. Саме 25% зобов’язались локалізувати найбільші світові фонди, підписавши угоду The Grand Bargain (https://interagencystandingcommittee.org/grand-bar… )
20% локалізованих ресурсів від УГФ є певною перемогою, яка показує, що відсоток можна збільшувати. Однак, 256 млн. долорів, які б могли б бути заощаджені та передані локальним організаціям, якби на початку 2023 року показник локалізації UNOCHA становив 25% для нас наразі втрачені.
По-друге, важливо змінити структуру витрат. На загальні операційні витрати місцевим НУО йшло тільки 1,7% фінансування, а на витрати на підтримку проєктів – 8,2%.
При цьому окремого фінансування на непередбачувані ситуації не закладено. Локальні організації часто не отримують фінансування на адміністративні витрати, яке могло б залишитися в організації після завершення проєкту. В той час як агенції ООН спокіно лишають на своїх рахунках до 7% від загального бюджету проєкту. Якщо зазанчити, що загальний обсяг бюджету проект ООН і субгарнту для локальної організації різниця у десятки разів, ця цифра стає ще більш обурливою. На нашу думку, покриття адміністративних витрат, страхування обладнання та закладення коштів на розвиток організації мають стати новою нормою в проектах.
Окрім фінансових рекомендацій, у звіті зазначається, що великим донорам та структурам ООН потрібно бути прозорими у діяльності і витратах. Ми також наголошуємо на потребі прозорості, і звертаємо увагу, що вимагати прозорості мають у першу чергу донори, які надають свої кошти на розподіл посередницьким структурам.
Якщо вже зараз ООН агенції та міжнародні організації виконають хоча б частину із зазначених у дослідженні рекомендацій, то на кінець 2024 – середину 2025 року ми будемо мати щонайменше додаткових 200 млн. дол., які пройдуть через рахунки локальних організацій.
Також, запрошуємо переглянути відеозапис презентації дослідження:
