Стаття
Відповідь очевидна – всім, починаючи від натхнення і закінчуючи додаванням історичного контексту часів для розуміння поточного стану суспільства. Але є дещо неочевидне та, на перший погляд, непримітне. В українській літературі є чудові приклади того, якими принципами мають керуватись українські громадські діячі. Тому разом з Національною мережею розвитку локальної філантропії та авторкою YouTube-каналу про літературу “Літ-ра” Наталією Ковальчук ми підготували матеріал про те, яких принципів у своїй діяльності варто дотримуватись громадським діячам на думку наших письменників.
Володимир Винниченко
Володимир загалом був активним діячем українського суспільства – він є автором усіх 4 універсалів УНР, писав багато різноманітних законодавчих проєктів. Тому до його порад громадським активістам точно буде корисно прислухатись. У своєму творі “Народний діяч” автор показує, що без дослідження потреб результату не буде. Тому якщо хочете, щоб ваша діяльність була актуальна, на часі та принесла позитивні зміни – спершу запитайте у тих, для кого ви це робите, чи дійсно їй це потрібно. Щоб не вийшло, як у “Народному діячі” – пан книжки для селян закупив, а читати не навчав, тому селяни покрутили книги на цигарки.
Друга рекомендація, яку дає Володимир Винниченко – “Крестянина треба піддержувать, треба помагать йому, перш усього — як людині, а друге — для розвитку хазяйства”. Тоді, коли ви допомагаєте іншим – ви покращуєте загальний добробут і розвиток суспільства. Підтримуйте своїх ближніх і ЗСУ.
Леся Українка
Як і Володимир Винниченко, Леся Українка, окрім того, що створювала літературу, також брала активну участь у громадському житті суспільства. Вона активно долучалась до руху за права жінок та національного відродження. У своєму творі “Волинські образки. Школа” вона розповідає історію, яка показує, чому громадським активістам і раніше, і зараз потрібно бути прозорими у своїй діяльності та звітувати за реалізовану роботу публічно. У творі подруга Лесі, вчителька в сільській церковній школі жаліється, що не отримує від батюшки обіцяних грошей, що він зібрав з громади за навчання дітей. При цьому, умови роботи та наданого проживання жахливі, результати навчання не вимірюються, а ефективність є сумнівною. “І почала вона мені розповідати довгу процедуру «викручування» учительських грошей, як спочатку їх піп «стягає» з громади, громада одмагається, кажучи, що і сама школа не конче потрібна, що вони не всі посилають дітей до школи і що, врешті і грошей нема. Проте і сяк-так гроші стягаються, і батюшка ховає їх у себе. Тут уже починається «викручування». Учителька йде до батюшки за грішми, починається нескінченна розмова. Після довгих суперечок батюшка врешті дає рублів зо три, а то так і рубля, як упреться”. Це підтверджує, що громадським діячам потрібно бути підзвітними за свою діяльність, висвітлювати та показувати її, щоб залучати до неї більше людей, а суспільству – слідкувати за тим, куди використовуються їхні задоначені ресурси.
Остап Вишня
Остап Вишня також багато працював над покращенням життя українського суспільства. Він був залучений до діяльності літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт», разом з Елланом-Блакитним допомагав з випуском перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і далі працював у цьому журналі, коли в 1927 році було поновлено його вихід. Його усмішки мали значний позитивний вплив на ліквідацію неписемності в Україні. У його збірці “Як із Харкова зробити Берлін” можна знайти наступні поради для активістів: “А взагалі, щоб із Харкова зробити Берлін, треба робити. Не сидіти й не дивитись на небо, думаючи: “чому я не сокіл, чому не літаю”, а робити, шукаючи “свою долю” в себе під носом, а не на небі. У нас тієї “долі” на чотири Німеччини вистачить, так ми ж її не бачимо, ми все ще на небо поглядаємо, повилазило б нам”. Це варто трактувати і як вказівку для громадських діячів – щоб продовжували робити свій внесок, і як настанову для суспільства – щоб не сиділи, склавши руки, а долучались до покращення спільного добробуту.
Так українська література є не лише художнім спадком, а й потужним інструментом формування свідомого громадянського суспільства. Завдяки таким прикладам читачі навчаються бачити себе як частину великого суспільного процесу, готового до змін і здатного впливати на майбутнє своєї країни, що особливо важливо у часи сьогодення.
